Звіт з засідання Карибської спільноти TVE
Дискусія під час засідання карибської спільноти TVE, що відбулася 17 серпня 2024 року, відіграла вирішальну роль у формуванні кураторських рамок для пʼятого випуску трієнале. Дискусія була проведена онлайн через застосунок Zoom та обʼєднала малу, але впливову групу художників, кураторів, науковців та учасників спільноти, які зацікавлені у дослідженні впливу медіа, заснованих на часі, для вирішення важливих питань сучасності в Карибському басейні. У обговоренні, проведене співкураторкою TVE, Наталі МакҐвайр, взяли участь Кетрін Кеннеді (з арт-платформи Fresh Milk), Луїс Васкес Ля Рош (Тринідад і Тобаго), Норма Спрінгер (Барбадос), Рассел Уотсон (Барбадос) та Шарі Петті (Тринідад і Тобаго). Додатково були враховані відповіді з анкети #askTVE надіслані фахівцями з Суринаму, Тринідаду і Тобаго та США.
Передісторія
Заснована у 2015 році арт-платформою Fresh Milk, програма TVE - це трієнале нових медіа та експериментального кіно, що прагне дослідити проміжний простір культурних спільнот поза межами традиційних геополітичних зон зустрічей і торгівлі. Трієнале присвячене демонстрації сучасних фільмів і відеоробіт, а також показів, інсталяцій та розширеного кіно, створених сучасними митцями з регіонів-учасників. Кожен випуск супроводжується онлайн виставкою, що підкреслює прагнення TVE до доступності та широкого залучення.
Основа TVE базується на спільноті кураторської практики, акцентуючи увагу на багатоголосних моделях створення виставок. Такий підхід сприяє залученню різноманітних поглядів, забезпечуючи формування кураторського напрямку завдяки колективному внеску митців, істориків та інших фахівців. Для пʼятого випуску Fresh Milk Arts Platform Inc., заснована митцями у 2011 році в Барбадосі неприбуткова організація, продовжує відігравати роль основного партнера для Карибського регіону. Fresh Milk підтримує розвиток візуального мистецтва через резиденції і програми, сприяючи розвитку карибських митців і формуванню активної мистецької спільноти. В цьому році перелік міжнародних партнерів TVE розширився, підписавши умову з Центром Культури в Любліні, Польща. Заснований у 1991 році, Центр Культури в Любліні виник внаслідок обʼєднання Дому культури й Театральної студії. Віддавна вважається «осередком уяви», де розвиваються художні таланти, а також створюються сприятливі умови для художніх робіт, навчання та демонстрації мистецтва. Центр Культури відкритий для нових проєктів/явищ і приймає творчі ризики як невідʼємну частину своєї повсякденної діяльності.
Кураторский процес для кожного випуску TVE має свою унікальність, оскільки теми не визначаються заздалегідь внутрішньою кураторською командою. Натомість вони виникають під час обговорень з художниками, лекторами, істориками та зацікавленими сторонами, які працюють з фільмами, експериментальним відео та новими медіа в Карибському регіоні. В обговореннях вивчаються актуальні теми, над якими працюють митці та кінематографісти у своїх роботах, а також те, як нові техніки та технології інтегруються у цю сферу. Роботи, які відповідають органічно сформованим темам, стають основою для кураторської концепції кожного випуску. В рамках цього випуску, під час дискусії учасники зосередилися на двох темах: специфіці карибського контексту та актуальних темах і прийомах у мистецтві.
A Shade of Indigo (2023)
Boy Girl and All the Rest (2021)
I AM GARIFUNA (2024)
A Shade of Indigo (2023)
Специфіка Карибського контексту
Розглядаючи контекст Карибського регіону, модераторка TVE поставила наступне запитання: «Наскільки помітні чи видимі карибські кіно та нові медіа у мистецькому та культурному середовищі вашої країни?». Шарі Петті зазначила, що, на її думку, уряд бере меншу участь у цих процесах, і більшість ініціатив реалізується завдяки зусиллям окремих мистецьких організацій та громадських рухів. Хоча інтерес до таких робіт зростає, багато людей все ще погано обізнані з ними або не впевнені у їхньому значенні. Цю думку підтримав Луїс Васкес Ля Рош, який звернув увагу на традиційний характер навчальної програми в Університеті Вест-Індії, де нові жанри, такі як відеомистецтво (відеоарт), не входять до складу основної частини навчання, тому студенти часто вивчають відеомистецтво самостійно.
Рассел Уотсон розповів про свій досвід у сфері освіти та розробки навчальних програм, зокрема про створення розширеного курсу з медіа в Університеті Вест-Індії (UWI). Цей курс став значним кроком у визнанні важливості нових медіа у традиційно структурованій програмі з кінематографії в UWI, яка раніше фокусувалася на художніх та документальних фільмах. Введення курсу викликала зацікавленість серед студентів, навіть тих, хто зосереджений на комерційному кіно, що свідчить про зростання інтересу до нових медіа.
Уотсон також наголосив на важливості чіткого визначення розширеного медіапростору, до якого належать відеоарт та інші види мистецтва, як окремих від тих традиційних. Також він зауважив, що ці види розвивались паралельно з комерційною продукцією завдяки демократизації цифрових інструментів, тоді як медіамистецтво набуло популярності у сфері образотворчого мистецтва та театральних виступів на Барбадосі. Уотсон поділився, що його робота з розробки мультимедійних сцен, підтримувана урядом, сприяла інтеграції медіа у різні форми мистецького вираження в країні. Він зауважив, що медіаекрани, які раніше використовувалися здебільшого для анімації у театральних виставах і концертах, зараз набули більш кураторського і художнього значення. Ця зміна підкреслює необхідність в розмежуванні відеоарту й розширених медіа від традиційних, особливо щодо взаємодії з аудиторією та презентуванням в інституційних просторах, таких-от як галереї.
Уотсон також згадав про підтримку відеоарту інституціями на Барбадосі, відзначивши, що Національна художня галерея Барбадосу придбала роботи місцевих митців у сфері відеоарту. Це відображає загальну тенденцію до зростання інвестиційного визнання, а також освітніх можливостей та публічного обговорення відеомистецтва з моменту повернення Уотсона на Барбадос у 2009 році.
Модераторка TVE привітала Уотсона з новим курсом і порушила питання про класифікацію витворів, які у музеях зазвичай класифікують як «медіа, засновані на часі». Вона запропонувала створити відповідний термін, що буде краще відповідати карибському контексту, аби відобразити унікальність медіамистецтва регіону.
The Shape of Memory (Recollecting) (2022)
MWEN PA PRIYÉ ZACCA (2022)
Jonkunnu Nuh Dead (2022)
The Shape of Memory (Recollecting) (2022)
Актуальні теми та прийоми
У другій частині розмови учасники зосередилися на вивченні тем і прийомів карибського кіно, нових медіа та медіа, заснованих на часі, які домінували впродовж останніх п'яти років. Модераторка запропонувала учасникам поміркувати над повторюваними історіями, темами чи ідеями, що з'являються в їхніх роботах і роботах інших митців з регіону.
Шарі Петті виокремила кілька важливих тем, як-от психічне здоров'я, гендерні питання, ставлення до жінок у карнавальному просторі та наслідки колоніалізму. Вона також поділилася власною роботою про дефіцит води у своїй громаді, задокументувавши, як мешканці справляються з відсутністю прямого доступу до водопроводу. Щодо технологій, вона зазначила, що на Тринідаді переважає одноканальне відео, але нещодавно з'явилися багатоканальні інсталяції. Однак їхній розвиток залишається обмеженим через брак належних ресурсів. Луїс Васкес Ля Рош підкреслив вплив пандемії, яка змінила спосіб роботи митців, що призвело до зміщення акцентів з живого перформансу на відеоперформанс. Митцям довелося адаптуватися до створення робіт для камери, а не для живої аудиторії. Він також зазначив, що відео почало зливатися з перформансом, а художники експериментують з доступними технологіями, такими як смартфони, кидаючи виклик традиційним стандартам якості відео.
Уотсон поділився своїми думками про сучасні арт-тренди та свій викладацький досвід під час пандемії. Він відзначив, що відмовляв студентів від створення робіт на тему пандемії, наголошуючи на важливості дистанції та рефлексії, особливо на ранніх етапах їхньої творчої карʼєри. Серед помітних тенденцій він відзначив метафізичні історії, створення вигаданих світів та екологічні теми. Він також відзначив зміну співвідношення між аматорськими та професійними медіа, підкреслюючи, як публічні виступи в цифрових медіа під час пандемії вплинули на мистецькі практики.
Норма Спрінгер виділила так званий «інтуїтивний стиль» у карибських медіа, заснованих на часі, який подібний до інтуїтивного руху в історії карибського мистецтва. Учасники обговорили виклики, повʼязані з обмеженими ресурсами, що можуть перешкоджати митцям розширити межі творчості у відеоарті й інсталяціях, описуючи це як «перебування у глухому куті наміру і можливості». Було підкреслено баланс між навмисною наївністю у відеомистецтві та труднощами карибських митців у повному розкритті та інноваціях у межах медіа.
Також обговорювався контекст соцмереж, таких як TikTok, які учасники визнали доступними для розширених медіа і такими, що формують певні стилі, які відповідають візуальним трендам субкультур соціальних мереж.
Памʼять у ролі архіву: багатогранне дослідження
Модераторка TVE повʼязала обговорення з ширшою темою памʼяті як архіву через отримані роботи, які охоплюють памʼять та досвід як засіб для вирішення таких проблем як травми, кліматичні зміни та духовність у медіа, заснованих на часі. Вона представила кілька відеокліпів для ілюстрації цих тем. Основна тема пам'яті постала як центральна вісь, і в цьому контексті вона є не просто пасивним сховищем минулих подій, а активним, живим архівом, здатним досліджувати та висвітлювати нагальні сучасні питання. Пам'ять може бути як особистим, так і колективним ресурсом, здатним поєднувати минуле й теперішнє, індивідуальне та спільне.
Розглядався також буквальний і матеріальний аспект архівування, зокрема те, як зберігаються або збираються цифрові роботи та як швидко розвиваються технології. Деякі засоби документування, раніше визнаними за найбільш ефективні або «вічні», з часом стали застарілими. Нині деякі художники використовують ці методи чи медіа як спосіб фіксації, відображення та коментування певних моментів, що відображають наші мінливі культури та суспільства.
Перетин тем пам'яті та зміни клімату був ще однією ключовою сферою уваги. Перед обличчям дедалі серйозніших наслідків деградації довкілля, пам'ять слугує нагадуванням як про те, яким був світ природи раніше, так і про нагальність дій, необхідних для захисту того, що залишилося. Архівуючи мистецькі зустрічі з минулим і сьогоденням наших екосистем, пам'ять може допомогти мобілізувати громади та законодавців до більш рішучих дій.
Духовність, корінні ритуали і метафізика
Ще однією важливою темою стало дослідження духовності та ритуалів у контексті памʼяті. Учасники прокоментували зростаючу популярність робіт повʼязаних з афро-карибськими духовними практиками та їхнім зображенням у мистецтві. Вони обговорювали, як різна аудиторія може зрозуміти духовну і ритуалістичну символіку у мистецьких творах. Під час дискусії було підкреслено, що ці практики часто виступають як засоби збереження і передачі памʼяті через покоління. Особливо корінні та стародавні ритуали глибоко повʼязані із землею та природою, відкривають унікальний звʼязок взаємодії усього живого. Учасники також обговорили як памʼять може виходити за межі фізичної реальності, зʼєднуючи людей з їхніми пращурами, духовними сутностями та космосом.
Акцент на медіа, заснованих на часі
Учасники дискусії дійшли до спільної думки про важливість інсталяцій медіа, заснованих на часі для редакції випуску TVE. Цей вид мистецтва особливо актуальний при заглибленні в теми памʼяті, травми, зміни клімату та духовності, оскільки він дозволяє зануритися в мистецтво та відчути його на власному досвіді. Інсталяції можуть створювати фізичні простори, що втілюють памʼять, запрошуючи глядачів зануритися в атмосферу, що одночасно відображає минуле, теперішнє та майбутнє. Вони здатні передати мінливу природу памʼяті за допомогою звуку, відео і перформансу, відображаючи часові аспекти згадування і забування.
Також було зазначено, що митцям регіону часто доводиться йти на компроміси щодо ідеального представлення робіт, що може вплинути на сприйняття творів аудиторією. Навіть у художніх галереях вони можуть бути обмежені інфраструктурою або доступом до відповідного обладнання. Ключовою частиною кінцевої кураторської роботи TVE буде пошук шляхів для вшанування мистецького бачення та відкритий діалог з художниками про можливості представлення їхніх робіт без шкоди для їхніх мистецьких ідей.
Moving Through the Motions (2022)
DesAhogo (2021)
Courtyard (2024)
Moving Through the Motions (2022)
Висновки
Засідання Карибської спільноти TVE стало важливою і змістовною платформою для обговорень майбутніх напрямів розвитку пʼятого випуску трієнале.
Учасники поділились цінними ідеями відтворення й інтеграції карибського кінематографу та нових медіа в національному та регіональному контекстах. Дискусії підкреслили поступові, але обнадійливі зміни в освітній та інституційній підтримці медіа, що засновані на часі, що свідчить про зростаюче визнання їхньої значущості в мистецькому ландшафті Карибського регіону. Запровадження нових курсів з нових медіа в навчальних закладах та збільшення придбання відеоарту провідними галереями свідчать про позитивну тенденцію до ширшого визнання та інтеграції цих видів мистецтва.
Нові теми, що виникли під час засідання, висвітлили еволюцію наративу в межах карибських медіа, заснованих на часі. Такі питання, як травма, колоніальна спадщина, екологічні проблеми та духовність, були визначені як основні сфери дослідження. Важливою темою стало і обговорення впливу пандемії на художні практики, зокрема адаптація живих перформансів до відеоформатів. Крім того, обговорення обмеженості ресурсів та впливу соціальних мереж, таких як TikTok, надало глибше розуміння сучасного мистецького середовища та його обмежень.
Загалом висновки з дискусії заклали основу для пʼятого випуску TVE, що забезпечить трієнале лідерство в актуальних питаннях через інноваційні та колабораційні кураторські проєкти. Внески митців, кураторів та науковців висвітлили потенціал медіа, заснованих на часі в Карибському регіоні, проклавши шлях до глибокого та рефлексивного випуску.
Програма TVE 5 отримала загалом 32 заявки з Карибського регіону від 21 учасника. Роботи надійшли з Барбадосу, Гваделупи, Ямайки, Мартиніки, Пуерто-Рико, Сент-Кітс і Невісу, Сент- Вінсенту і Гренадин, Суринаму, Тринідаду і Тобаго, Канади, Великої Британії та США, представляючи такі сфери мистецтва як відеоарт, нові медіа, короткометражні і повнометражні фільми, інсталяції, анімації та документальні фільми.
Наталі МакҐвайр, серпень 2024
Звіт з засідання Люблінської Спільноти TVE
Засідання Люблінської Спільноти TVE відбулося як наживо (у Центрі Культури в Любліні), так і онлайн (через електронну пошту) наприкінці серпня та на початку вересня 2024 року. Хоча ми очікували вищої відвідуваності, слід врахувати, що літній період є мертвим сезоном для студентського міста, яким є Люблін, через семестрові канікули. Проте, нам вдалося зацікавити основну/цільову аудиторію Центру Культури в Любліні: понад 30 осіб взяли участь в онлайн-опитуванні, що підтвердило їхній стійкий інтерес до українського та карибського образотворчого мистецтва. Питання щодо польського мистецтва не були включені, оскільки воно вже широко представлене в програмі Центру Культури, зокрема в галереї «Biała», розташованій у тій самій будівлі.
Дискусію провів Бартош Вуйчік, ініціатор партнерства між організацією Fresh Milk з Барбадосу та Центром Культури в Любліні. Участь у заході взяли також Марта Ричковська та Павел Хадріан з Центру Культури в Любліні, а також Едита Фрелік з Університету Марії Склодовської-Кюрі. Крім того, було розглянуто відповіді на нашу анкету #askTVE, надані практикантами з Польщі, Англії та України.
Люблінська Спільнота TVE5 під час обговорення зосередилася на двох аспектах: польсько-українському контексті, а також на актуальних темах і прийомах у кіномистецтві.
Barber / БАРБЕР (2023)
Antanakata (Dinner after the end of the world) (2023)
Matriona/Patriona (2022)
Barber / БАРБЕР (2023)
Польсько-український контекст
Координатор TVE, розглядаючи карибський контекст, поставив важливе питання: "Наскільки помітні польські та українські фільми й роботи нових медіа у мистецькому та культурному контексті вашої країни, зокрема Любліна та люблінського регіону?" Усі учасники відзначили три основні мистецькі осередки Любліна: галерею «Biała», галерею «Лабіринт» та Національний музей Любліна. Марта Ричковська підкреслила, що їхнє функціонування значною мірою залежить від державних грантів, зокрема програм Міністерства культури і національної спадщини Польщі, а також європейських, норвезьких та швейцарських фондів. Така залежність посилює конкуренцію між інституціями, що іноді може призводити до культурного "канібалізму". Водночас Ричковська звернула увагу на те, що галерея «Лабіринт» значно активніше співпрацює з українським мистецтвом та митцями порівняно з іншими установами. Павел Хадріан відзначив важливість неурядових організацій (як польських, так і українських) у розбудові співпраці, зважаючи на те, як повільно інституції культури можуть реагувати на динамічні зміни, якщо їх не підтримуватимуть неурядові організації та окремі активісти - культурні чи то громадські. Бартош Вуйчік додав, що Центр зустрічі культур, найбільша державна культурна установа Люблінського регіону, ще має зробити чимало для того, щоб стати більш інклюзивним і прогресивним, особливо в сфері образотворчого мистецтва. Незважаючи на великий галерейний простір та сучасну інфраструктуру, Центр останніми роками використовував ці ресурси не на повну силу. Едита Фрелік підкреслила, що у разі здобуття Любліном статусу Європейської столиці культури (ЄСК) у 2029 році, місцеві та регіональні культурні установи будуть змушені розширювати свої програми, включаючи більше спільних польсько-українських проєктів. Особливого значення це набуде в контексті запрошення міста Лева приєднатися до програми ЄСК разом із Любліном.
Clanking, hammering, dispute and gurgling / Брязкання, стукіт, суперечка і булькання / Bryazkannya, stukit, superechka i bulʹkannya (2021)
Lalki / Dolls (2021)
РАНИ / WOUNDS / RANY (2023)
Clanking, hammering, dispute and gurgling / Брязкання, стукіт, суперечка і булькання / Bryazkannya, stukit, superechka i bulʹkannya (2021)
Актуальні теми та прийоми
Дискусія була присвячена аналізу тем і художніх прийомів у польському та українському кіно, нових медіа та медіа, що базуються на часі, за останні п'ять років. Координатор TVE закликав учасників поміркувати над повторюваними мотивами, темами або ідеями у представлених роботах на TVE5, а також у роботах інших митців. Марта Ричковська навела приклади фільмів Данила Ревковського та Андрія Рачинського, а також Володимира Кауфмана, щоб продемонструвати ключові мотиви сучасного українського мистецтва. Основні теми – це боротьба з реаліями війни, що проявляється як через прямі, так і непрямі відсилання до конфлікту, руйнування та впливу технологій на суспільство. Едіта Фрелік звернула увагу на постапокаліптичні мотиви та тему пост-людини (постгуманізму), представлених у відеоарті Анастасії Каштальян. Серед інших тем, які обговорювалися, були сучасне політичне життя: соціальні протести, боротьба за репродуктивні права та рівність ЛГБТК+ у Польщі, соціальна та кліматична справедливість, а також цифрові перформанси (зокрема в соціальних мережах). Значна увага була приділена питанню ідентичності — як індивідуальних наративів, так і колективних перспектив. Ми дійшли висновку, що, окрім політики ідентичності, дві інші домінуючі ідеї, притаманні роботам, - це (1) деколоніальність, тобто відмова від європоцентричних великих історичних (гегемоністських) наративів; (2) екокритика.
Tette Dolci (2019)
Ofelia / Ophelia. Action Will (Not) Be Condemned (2020)
Broken Hearts Hotel (2021)
Tette Dolci (2019)
Висновок
На програму TVE5 було подано 22 польські роботи від 13 учасників (14 митців; 1 робота була написана дуетом) та 14 українських робіт від 6 учасників (7 митців; 1 робота була написана дуетом), що охоплювали такі напрямки, як відеоарт, нові медіа, короткометражний фільм, багатоканальний фільм, інсталяція, анімація та документальний фільм.
Бартош Вуйчік, вересень 2024
Translators - Students of Applied Linguistics, Maria Curie Skłodowska University in Lublin, Poland:
Wiktor Kosiarski
Justyna Stępień
Agnieszka Tchórzewska
Andrii Tuchapets
Sofiia Skorokhodko
Translation of all the Transoceanic Visual Exchange-related texts into English, Polish, and Ukrainian was carried out as part of the students' practice, a joint project between the Department of Applied Linguistics and the Centre for Culture in Lublin.
This edition of TVE is also supported in part by TEOR/éTica, our partner organisation for TVE 4, from whom we received a 2023 Catalyst Grant with the generous support of Arts Collaboratory, and by a grant received from the Mellon Foundation.